Категорія: Реабілітаційні центри Асоціації

Одна з найдревніших груп наркотичних препаратів – опіати. Вони є похідними опіуму, який отримують з опіумного маку. За походженням опіати діляться на природні і напівсинтетичні. Найбільш відомими представниками цієї групи є: морфін, кодеїн, героїн, наркотин, тебаин, дезоморфін і інші. Все опіати викликають наркозалежність, важку абстиненцію, відчутні проблеми зі здоров’ям і вимагають відповідних методів лікування.

Група похідних барбітурової кислоти, що викликає седативний і снодійний ефекти носить назву барбітурати. Категорія барбітуратів налічує близько 2500 препаратів, які активно використовувалися раніше в медицині. Зараз ця кількість скорочена до одиниць, а застосування різко обмежене. Все через те, що барбітурати стали широко споживатися з метою досягнення наркотичних ефектів, а тривале застосування викликає важку наркотичну залежність. Слабо виражена ейфорична та п’янка дія вимагає від залежного постійного підвищення доз, а велика кількість прийнятого барбітурату може спровокувати кому і навіть привести до смерті.

Антипсихотики – антипсихотичні речовини – називають нейролептиками. Вони широко використовуються в медицині для лікування різних психотичних розладів, таких як шизофренія, маніакально-депресивний синдром, біполярна депресія, алкоголізм, делірій, наркоманія, аутизм. Нейролептики ділять на дві групи: типові та атипові. Це досить сильні препарати, прийом яких повинен проходити під наглядом лікаря, а коригування доз зобов’язано відповідати показаннями здоров’я і медичним призначенням.

Досить сильними психоактивними речовинами є транквілізатори – лікарські препарати, що володіють, заспокійливим, снодійним, розслаблюючим і протисудомними ефектами. Застосування їх повинно бути контрольовано, оскільки ця група препаратів викликає сильну залежність і важку абстиненцію. Найпоширеніші препарати цієї групи: діазепам, седуксен, сибазон, феназепам, ксанакс, триазолам.

Речовини, які володіють потужним психосоматичною тонізуючою дією, носять назву «стимулятори центральної нервової системи». Вони розділені на чотири групи. Адаптогени або загальнотонізуючі: женьшень, елеутерокок, аралія, золотий корінь, пантокрин. Стимулятори спинного мозку: стрихнін, секуренін. Аналептики: кордіамін, етимізол, цититон, етимізол, бемегрид. Психостимулятори: бемегріл, кофеїн, пірацетам, гамалон і інші. Всі ці препарати при правильному застосуванні стимулюють фізичну і розумову активність, підвищують життєвий тонус, відновлюють нормальний емоційний фон. Але, при зловживанні, можуть чинити негативний вплив на здоров’я, призводять до залежності і викликають протилежну гальмівну дію.

Препарати, які приймають для усунення симптомів депресії, називають антидепресанти. Відповідно до дії антидепресанти ділять на седативні, збалансовані і стимулюючі. Прикладами таких препаратів є лерівон, тразодон, нарди, амітрптілін та інші. Впливаючи на психіку, ці речовини повинні бути суворо дозовані, підібрані індивідуально кваліфікованим медичним працівником. Безконтрольне вживання призводить до необхідності лікування від наркоманії і тяжких наслідків.

Наркотичні речовини рослинного, напівсинтетичного і синтетичного походження, які викликають галюцинації і «розширення свідомості» – це галюциногени (психоделіки). До них відносяться мескалін, псилоцибін, ЛСД, екстазі та інші. При використанні цих препаратів виникають ейфорійні відчуття, галюцинації, марення, спотворення сприйняття, часто помилково прийняті за стан нірвани, парапсихологічну практику, пізнання себе і світу. Все це не більше, ніж ілюзія, яку з часом захочеться повторити, вставши на шлях до більш важких наркотиків.

Психоактивні речовини, що викликають порушення сприйняття зовнішнього світу і власного «я» – діссоціатіви. Найбільш яскравим представником цієї групи є кетамін. Кетамін – препарат, розроблений для медичної практики, активно використовується наркоманами. І хоча, він не викликає ейфорійного стану і прийом його лише дезорієнтує в реальності, залежні люди приписують йому чарівні властивості, наприклад, попадання в паралельні світи. На ділі, препарати з групи діссоціатівних речовин дуже небезпечні для психічного та фізичного здоров’я зловживаючого.

Деліріанти або інгалянти – поширені назви летючих наркотиків. Це речовини, улюблені токсикоманами: розчинники, ефір, бензин, клей та інші, що володіють летючістю препарати. Вони широко популярні серед підлітків, оскільки викликають стан, схожий з алкогольним сп’янінням, але не є забороненим і підконтрольним. Крім п’янкого ефекту, летючі наркотики надають руйнівну дію на нервові клітини і є високотоксичними. Наслідки, крім залежності, можуть бути незворотними і викликати захворювання, інвалідність або смерть.